3 ГРУДНЯ – МІЖНАРОДНИЙ ДЕНЬ ЛЮДЕЙ З ОСОБЛИВИМИ ПОТРЕБАМИ
Милосердя, чуйність, співчуття до слабших споконвіку були характерною рисою українського народу. Тому відзначення Міжнародного дня людей з особливими потребами – справедлива шана суспільства та нагадування всім про обов’язок перед людьми, які потребують захисту та підтримки у цей непростий час. Люди з інвалідністю – це не просто категорія людей. Це окремі життя. Окремі трагедії. Окремі людські надії на те, що все буде добре.
3 грудня щорічно відзначають Міжнародний день людей з інвалідністю , встановлений Генеральною Асамблеєю Організації Об'єднаних Націй, 14 жовтня 1992 року. Генеральна Асамблея закликала держави проводити подальшу інтеграцію осіб із інвалідністю в життя суспільства.
Міжнародний день людей із інвалідністю, покликаний привернути увагу до проблем цих людей, захисту їхніх прав, гідності і благополуччя, акцентує увагу суспільства на перевагах, які воно отримує від участі людей з інвалідністю у політичному, соціальному, економічному і культурному житті. Цей день є нагадуванням людству про його обов’язок виявляти турботу і милосердя до найбільш незахищеної частини суспільства – людей із інвалідністю.
На сьогодні на планеті проживає більше 1 мільярда людей з інвалідністю, або 15 відсотків населення Землі.
В Україні проведення цього дня встановлене Указом Президента, починаючи з 1993 року.
Міжнародний день людей з інвалідністю – день підведення підсумків зробленого для цієї категорії громадян, аналізу фактичного становища людей з особливими потребами в суспільстві і визначення планів щодо поліпшення їх життєвого рівня. Ставлення до людей з інвалідністю є характерною ознакою цивілізованості держави та її демократичності. У кого з нас не стискається серце, коли бачимо людину у візку? І водночас ми сповнюємося гордістю за героїчні перемоги наших паралімпійців. Проте, не завжди усвідомлюємо складність проблем, з якими зустрічаються люди з особливими потребами.
На превеликий жаль, з кожним роком в Україні кількість людей з особливими потребами зростає. Вони, як ніхто, потребують наших уваги і допомоги. І не тільки держава має дбати про цих людей — кожен з нас повинен глибоко усвідомлювати, наскільки важлива їм наша підтримка.
За матеріалами Інтернет видань