САМООСВІТА У ІННОВАЦІЙНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ ВЧИТЕЛЯ

Учитель – ключова фігура у реформуванні освіти. Перед ним поставлено важливе завдання: запровадження нового принципу педагогіки партнерства, що ґрунтується на співпраці учня, вчителя і батьків;

запровадження принципу дитиноцентризму (орієнтація на потреби учня);

удосконалення процесу виховання;

створення нової структури школи, що дасть змогу засвоїти новий зміст освіти і набути ключових компетентностей, необхідних для успішної самореалізації особистості;

створення сучасного освітнього середовища, яке забезпечить необхідні умови, засоби і технології для навчання учнів, вчителів і батьків.

Сучасний педагог має бути готовим до змін, що відбуваються в системі освіти, здатним сміливо при­ймати педагогічні рішення, виявляти ініціативу, творчість. Немає сумніву, що проблему ефективнос­ті, результативності педагогічного процесу можна розв'язати лише за умови забезпечення високої ком­петентності та професійної майстерності кожного пе­дагога, його здатності до інноваційної діяльності.

Від нього, його знань і вмінь залежать якісні зміни, які відбуваються у школі. Вагому роль у стимулюванні вчителя до інновацій має його  самоосвітня діяльність, організована за цільовими  напрямами.

Самоосвіта як процес пізнання передбачає не просте закріплення професійних знань і засвоєння уже відомої наукової інформації, а має на меті одержання нових наукових методичних знань, практичних навичок;

повинна бути безупинною; сприти оволодінню педагогом застосування професійних знань у його практичній діяльності.

Принцип безперервності самоосвіти  виявляється в трьох напрямках: теоретична підготовка за фахом, практичне удосконалення методів навчання й виховання учнів, вивчення результатів свого психологічного впливу на учнів.

 Плануючи самоосвітню  діяльність учителю слід передбачити такі напрями, які дозволять підвищити свій професійний рівень. Це може бути:

  • науково-дослідницька робота;
  • вивчення наукової, методичної та навчальної літератури;
  • участь у колективних та групових формах ме­тодичної роботи;
  • вивчення досвіду колег;
  • практична апробація сво­їх матеріалів.

Різноманітні форми взаємодії педагогів сприяють розвитку колективу, піднесенню професійної майстерності кожного вчителя.

Кожен учитель у процесі планування самоосвіт­ньої діяльності має враховувати свої можливості та потре­би щодо оволодіння та вдосконалення власних педагогіч­них знань, умінь та навичок. Видатний український педагог  В. Сухомлинський звертав увагу на те, що цей процес має винятково індивідуальний ха­рактер, адже враховує особливості розумової діяльності вчителя, а саме: темп працездатності, рівень засвоєння інформації, вміння нагромаджувати нові поняття, робити висновки, застосовувати набуті знання на практиці та інше.

Форми самоосвіти: індивідуальна та колективна. Ініціатором є сам педагог, хоча та її організацію часто впливають інші: керівники методичних об`єднань, курсів підвищення кваліфікації, які ініціюють та стимулюють діяльність вчителя, вихователя. Групові форми у вигляді діяльності методичного об`єднання, семінарів, практикумів тощо організуються адміністрацією.

Самоосвіта педагога буде продуктивною, якщо  реалізується потреба особистості у власному розвитку; педагог уміє визначити свої сильні та слабкі сторони, володіє способами самопізнання та самоаналізу, є відкритим до змін; володіє розвинутою здатністю до рефлексії, професійного саморозвитку, творчої діяльності; існує зв'язок особистісного та професійного розвитку і саморозвитку.

Результат самоосвіти може подаватися у різній  формі:

доповіді, виступи на семінарі, педагогічні раді, методичному об`єднанні;

реферату;

програми;

методичного посібника;

статті до фахового видання;

дидактичного матеріалу;

науково-методичної розробки;

проекту;

методичного чи діагностичного кейсу;

 розробки електронних уроків, посібників тощо;

комплектів  дидактичного матеріалу з предмета: самоосвітні, практичні, контрольні роботи;

комплектів роздаткового матеріалу з предмета;

розробки навчальних проектів;

розробка олімпіадних  завдань для підготовки учнів;

створення  особистої методичної веб-сторінки;

тощо.

У самоосвітній діяльності педагога повинна бути   систематичність і послідовність, безупинний характер роботи, постійне ускладнення змісту й форм самоосвіти.

Результатом самоосвіти педагога повинно стати підвищення якості освітнього  процесу.

 

За матеріалами Інтернет видань